Day 41 - They Are All Already Angels

God bowed his tired head.

- Peter, is it everything for today?

- No, God, souls from Kyiv region are still waiting for God's judgment.

- Bucha and Irpin? Call everyone. It's simple: everyone to heaven.

- Without a trial?

- Yes, without trial. All to paradise.

- Well, but, God, you know, there is one problem: they do not want to go to heaven.

- Don't they want to go to heaven? This is the first time since I created the Earth. Call them here.

Souls came into the office. Exhausted, gray - this is what happens when you die a martyr's death.

- So you don't want to go to heaven? - God frowned.

- God, we want, of course, we want. But not now. You know, we are needed there on earth. We have to help. We have a war, there are our relatives, our people. How can we peacefully rejoice when our land is invaded by the occupier?

- But I can't revive you, God said.

- And it is not necessary, - the thin girl of 8 years stepped forward. - We will go as we are. I will fly to Europe. I will walk around their cities and look people in the eyes - let them feel that gas has risen in price for the sake of people like me. I will rock their children and sing the lullaby that my mother taught me - about Ukraine, about peace, about good. So that no one will ever doubt that their help is valuable.

- And I, - said the young woman, - will go to European politicians. I will tell them at night how it hurt. How scary. Scary and painful. And then the fear disappeared somewhere. And I spat the inhuman in the face. He drove a tank over my body. And I wanted to spit on him again, but I couldn't - my soul was already flying high. I will tell them why we need their weapons. Because of me. For the sake of people like me.

- And I'm going to the European military,- said the man with the gray hair, - I'll tell you how I went to pick up bread and a bullet pierced my heart. Through the back. I will address their dignity and honor, their humanity. Remind of the laws of the war. And I will show what is happening now in Ukraine.

- I, I, and I will go,- said a chorus of voices.

- We will all go. All. They need us there. Our relatives. Our people. Our land. And after the Victory - take us, God, wherever you want. For all your will.

- I allow you. Become a European angel battalion.

God waved his hand and turned away. St. Peter saw him wipe away a tear that was about to fall from his eyelashes.

- Now do you understand, Peter, why they deserve paradise without trial?

-I understand, God. Because they are already angels. Guardian angels of Ukraine

Text: Svetlana Mryga (Leschenko) #МригаСвітлана

Illustration: @Olga.art (Olga Wilson)

***

Бог втомлено схилив голову.

- Петре, на сьогодні все?

- Ні, Боже, ще душі з Київщини на суд божий чекають.

- Буча і Ірпінь? Зви всіх. Тут все просто: всіх до раю.

- Без суду?

- Так, без суду. Всіх до раю.

- Добре, але, Боже, розумієш, є одна проблема: вони не хочуть до раю.

- Не хочуть до раю? Це вперше, відколи я створив Землю. Клич сюди.

До кабінету зайшли душі. Змучені, посірілі - так буває, коли помираєш мученицькою смертю.

- То ви не хочете до раю? - насупився Бог.

- Боже, хочемо, звісно, хочемо. Але не зараз. Розумієш, ми потрібні там, на землі. Ми мусимо допомогти. У нас війна, там наші рідні, наш народ. Як ми зможемо спокійно раювати, коли нашу землю топче окупант?

- Але я не можу вас оживити, - розвів руками Бог.

- І не треба, - виступила вперед худенька дівчинка рочків 8. - Ми так підемо. Я полечу до Європи. Ходитиму по їхніх містах і заглядатиму людям в очі - нехай відчувають, що газ подорожчав заради таких, як я. Я гойдатиму їхніх дітей і співатиму колискової, якої мене вчила мама - про Україну, про мир, про добро. Щоб ніхто і ніколи не засумнівався, що їхня допомога - цінна.

- А я, - озвалася молода жінка, - піду до європейських політиків. Розповідатиму їм ночами, як мені боліло. Як було страшно. Страшно і боляче. А потім страх кудись зник. І я плюнула нелюду в обличчя. Він їздив по моєму тілу танком. А я так хотіла плюнути в нього ще раз, але не могла - душа вже високо летіла. Я буду розповідати їм, чому нам потрібне їхнє озброєння. Заради мене. Заради таких, як я.

- А я піду до військових Європи, - мовив чоловік із сивими скронями, - розкажу, як я їхав за хлібом. Як серце моє прошила куля. Через спину. Звертатимуся до їхньої гідності і честі, до людяності. Нагадаю про закони війни. І покажу, що коїться зараз в Україні.

- І я, і я, і я піду, - загудів хор голосів.

- Ми всі підемо. Всі. Нас там потребують. Наші рідні. Наш народ. Наша земля. А після Перемоги - веди нас, Боже, куди хочеш. На все твоя воля.

- Дозволяю, летіть. Станьте європейським янгольським батальйоном.

Бог махнув рукою і відвернувся. Святий Петро побачив, як він змахнув сльозу, що от-от скотилася б із вій.

- Тепер ти розумієш, Петре, чому вони заслуговують на рай, без суду?

- Розумію, Боже. Бо вони уже янголи. Янголи-охоронці України.

Текст: Мрига(Лещенко) Світлана. #МригаСвітлана

Ілюстрація: @Olga.art (Olga Wilson)